Книжково – ілюстративна виставка "Життя хоче бути..." (В. Підмогильний) (до 125-річчя від дня народження Валер’яна Підмогильного, українського письменника, перкладача)

 Книжково – ілюстративна  виставка "Життя хоче бути..." (В. Підмогильний)

(до 125-річчя від дня народження Валер’яна Підмогильного,

українського письменника, перекладача)

        Сьогодні у бібліотеці оформлена книжково – ілюстративна  виставка "Життя хоче бути..." (В. Підмогильний)

(до 125-річчя від дня народження Валер’яна Підмогильного,

українського письменника, перкладача).

       Життєвий і творчий шлях видатного українського письменника В. Підмогильного, репресованого в добу сталінізму, – малодосліджена сторінка нашої національної культури. Тим часом його оповідання, повісті, романи були в центрі літературного процесу 20-х років на Україні, а пізніше, в пору замовчування, видавалися неодноразово за кордоном. Ці твори й сьогодні приваблюють майстерністю психологічно-філософського дослідження людини в складних суспільних обставинах. Вони введені до шкільних та вузівських програм з української літератури.

Його творчий шлях тривав лише 15 років (водночас зі співробітництвом у журналах та видавництвах). На тридцять четвертому році життя письменник був грубо й безпідставно вилучений з літературного процесу і взагалі ізольований від суспільного оточення. Залишилося кілька збірок оповідань і повістей, романи «Місто» й «Невеличка драма», ціла бібліотека перекладів французької класичної прози (О. де Бальзак, Вольтер, В. Гюго, Д. Дідро, А. Доде, П. Меріме, Гі де Мопассан, А. Франс), про які академік О. Білецький ще наприкінці 20-х років сказав, що ними «сміливо може пишатися українська література…»

Сьогодні ім’я цього талановитого митця стає відоме й молодшим читачам: його твори не лише вийшли у видавництвах «Молодь» та «Веселка», а й введені до обов’язкової програми середніх шкіл і гуманітарних факультетів вузів. Це не надмірність, не своєрідна данина за довготривале замовчування. Книги В. Підмогильного викликають і нині зацікавленість не як історичної реліквії, а як глибокі психологічно-філософські роздуми про людину й навколишній світ.

8 грудня 1934 року письменник був безпідставно заарештований у Харківському будинку «Слово» у справі вбивства Кірова. Пройшов крізь закритий суд, вирок без оскарження, заслання до концтабору.

3 листопада 1937 року В. Підмогильного розстріляно на Соловках. Є відомості, що в ув’язненні він написав кілька оповідань і роман про колективізацію «Осінь, 1929», але ці твори очевидно втрачені.

Посмертно реабілітований В. Підмогильний у 1956 році.